Новорічні дива 2023

 

Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика

  У перший день зимових канікул учениці Біленьківського ліцею "Лідер" Біла Євгенія (8-Б клас), Продан Анастасія (9-А клас), Федотова Софія (4-Б клас) разом із супроводжуючим вчителем Федотовою О.М. поїхали до м.Запоріжжя, щоб взяти участь в обласному етапі ХХІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Двері Запорізького будівельного фахового коледжу гостинно були відкриті для талановитої молоді усієї області (а це і діти з тимчасово окупованої території). Захід почався із натхненних слів про солов'їну рідну мову та про любов до неї . Біленьківські дівчата є гарним прикладом того, як треба вчити, шанувати і цінувати українську мову.

Нехай їм пощастить!

"Знай свої права!"

 До відзначення тижня права та 16 днів проти насильства у Біленьківському ліцеї "Лідер" було організовано вікторину "Знай свої права!" між командами учнів 5-х класів. 

 Відбулося інтелектуальне змагання між класами. Команда 5-А здобула перемогу, команди 5-Б та 5-В класів розділили між собою друге місце.

Діти вразили своєю обізнаністю у сфері права. А тому можна сподіватися, що у підростаючого покоління буде світле майбутнє, де немає місця насильству та утискам прав людини.

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

 Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок. Дати початку та завершення акції вибрані не випадково, вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною є порушенням її прав.

Період кампанії «16 днів проти насильства» охоплює наступні важливі дати:

§  25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

§  1 грудня – Всесвітній  день боротьби зі СНІДом;

§  2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

§  3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

§  5 грудня – Міжнародний день волонтера;

§  6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

§  10 грудня – Міжнародний день прав людини.

 

 

ЗАПОБІГАННЯ ПРОЯВАМ НАСИЛЬСТВА

Для правильного виявлення та реагування на випадки насильства над дітьми важливо мати розуміння відповідних явищ/понять та як вони між собою співвідносяться.

Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (Закон України від 06.09.2012 № 5207-УІ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»).

Оскільки разом із цим терміном Закон дає визначення й окремим формам дискримінації, варто пам’ятати, що термін «дискримінація» носить узагальнюючий характер. Формами дискримінації є:

 - непряма дискримінація ;

- пряма дискримінація ;

- підбурювання до дискримінації ;

- пособництво у дискримінації;

- утиск .

Дискримінація за ознакою статі – ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Поняття «насильство» та «жорстоке поводження» часто застосовують як синоніми. Як соціальні явища, вони, дійсно, тісно взаємопов’язані. Проте, важливо розуміти відмінності між ними.

 Визначення поняття «жорстоке поводження з дитиною» надається в ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 3 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема таких, що можуть загрожувати їхньому життю та здоров’ю (Постанова КМУ від 3 жовтня 2018 р. № 800): Жорстоким поводженням з дитиною є:

 - будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

 - використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;

 - робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини;

- використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);

 - втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;

 - дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров’я, волі, чести, гідности, статевої свободи, статевої недоторканності особи;

 - статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема їїрозумової чи фізичної неспроможності, пов’язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, зокрема в сім’ї.

Згідно із законодавством України, діти, що постраждали від жорстокого поводження, вважаються такими, що опинилися в складних життєвих обставинах.

 Складні життєві обставини, в яких перебуває дитина, – умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров’я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, навіть у разі, коли кривдником(-цею) є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінки потреб дитини.

Жорстоке поводження з погляду порушення прав дитини можна розглядати як:

 • ігнорування потреб дітей, порушення їхніх прав;

 • відсутність догляду за ними (чи незадовільний догляд); • ізоляція дитини, бойкот (у дитячому колективі);

• відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності;

 • безвідповідальність стосовно дітей;

• бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації;

• насильство; • брутальність, глузування, неповага до гідности, особистости дитини;

• таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік: дитина просто не в змозі виконати те, що вимагають від неї батьки;

 • авторитарний стиль спілкування з дитиною;

• нехтування дитиною;

• ошукування дитини.

Жорстоке поводження може бути у вигляді насильства. Але жорстоке поводження – поняття, ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати права і свободи дітей, але може не задовольняти при цьому потреби й інтереси дітей, бути вираженим у грубій формі. Насильство завжди здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Мають місце випадки, коли людина, що здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює негативних наслідків такого поводження. Як правило, жорстоке поводження з дитиною – це комплекс дій дорослих чи дитячого колективу, воно не зводиться до одного якогось прояву чи ознаки.

Насильство, на відміну від жорстокого поводження, – це будь-яке свідоме і навмисне (заздалегідь сплановане) застосування сили одного індивіда/групи людей проти іншого/інших (найчастіше – беззахисного/их) з метою встановлення над ним(и) влади і контролю. Наразі не існує загальноприйнятого визначення поняття насильства.

Насильство над дітьми – це фізичне, психологічне, сексуальне насильство або відсутність виховання та піклування про дітей батьками, особами-опікунами чи сторонніми людьми, які доглядають за дітьми. Насильство над дітьми може містити будь-яку дію насильницького характеру, нехтування, зловживання або нездатність, небажання чи невміння виховувати й опікуватися дітьми від батьків чи інших осіб, що призводить до фактичної або потенційної шкоди дитині. Може спостерігатися в сім’ї, у місці проживання дитини, на вулиці або в організаціях, школах чи громадах, з якими дитина взаємодіє.

Насильство та жорстоке поводження можуть мати різні форми, проте всі вони завдають шкоди здоров’ю, розвитку і соціалізації дитини.

Окремо вирізняють ґендерно зумовлене насильство – це насильство, яке чиниться над особою тому, що вона належить до тієї чи іншої статі. Домашнє насильство – це один із різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час воєнних дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім’ї), які мають тісні стосунки – кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські тощо.

Отже, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладнюються саме тим, що дане правопорушення стосується близьких людей. З прийняттям 7 грудня 2017 року Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» державою були сформульовані організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

дитина-кривдник – особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

 дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала дитина), – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства;

домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

 запобігання домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;

 кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала особа), – особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

протидія домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.

Наслідком насильницької дії завжди є шкода – це можуть бути і матеріальна втрата (вкрадені гроші, відібрана частина спільно заробленого майна), і ушкодження (синці, переломи), і погіршення емоційного стану (сором, страх, пригнічення). Наприклад, шкодою від шантажу може стати депресія, спроба самогубства.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін – кривдник(-ця) (булер), потерпілий(-а) (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

дії або бездіяльність кривдника(-ці), наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого(-ої) інтересам кривдника(-ці), та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого(-ої).

Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:

• по-перше, це систематичність (повторюваність) діяння – вчинення різних форм насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, також і за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;

 • по-друге, булінг (цькування) майже завжди має злий намір, коли метою дій кривдника(-ці) є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажанняпідпорядковувати потерпілого(-у) своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого(-ої);

• по-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил – владний дисбаланс між кривдником(-цею) і потерпілим(-ою) (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;

 • по-четверте, відсутність розкаяння у кривдника(-ці).

Виділяють чотири основні форми насильства: фізичне, психологічне, сексуальне та економічне (зневажання інтересів дитини та її потреб).

Поради батькам, як поводити себе з дитиною, аби унеможливити потрапляння чи скоєння ситуації насильства:

 - дитина має почуватися з вами нарівні, як із другом/подругою. Це дозволить встановити довірливі, чесні, відкриті стосунки. Тоді вона/він зможе відверто розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

- при спілкуванні з дитиною намагайтесь обирати для себе таке місцеположення, щоб ваші очі та очі дитини були на одному рівні;

 - дозвольте розповісти про свої почуття, переживання;

 - виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання (“Що трапилося?”, “Що відбулося?”);

- вислухайте дитину;

- побачте ситуацію очима дитини;

- допоможіть дитині знайти власний вихід із ситуації;

 - ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, почути дитину, бути з нею, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми, здається, не існує;

 - сприймайте дитину як особистість з її цінностями, переконаннями, бажаннями;

 - якщо ви не знаєте, що говорити, просто будьте поруч;

- цікавтеся життям дитини:

 - Як твої справи? Ти чимось засмучений(-на)? Що приємного сталося сьогодні?; - Що тобі подобається? Розкажи про своїх друзів? Яку ти любиш музику, ігри? Я хочу послухати її з тобою/пограти з тобою? Тощо;

- звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті. Цікавтесь, хто її друзі, чим вони займаються;

- проявляйте цікавість до того, в яких соціальних мережах та групах вона спілкується, з ким контактує, на які теми.

 Контролюйте перебування та спілкування вашої дитини в інтернеті, використовуючи сучасні технології.

Рекомендуємо інформацію про те, куди звертатися у випадках насильства:

 до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;

на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;

 до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;

до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного).

 

Тиждень початкових класів

 З 05 грудня у Біленьківському ліцею

"Лідер "за традицією розпочався тиждень початкових класів.

Вчителі, батьки та діти підійшли серйозно до його проведення.

Не зважаючи на цю складну мить: коли не має світла, інтернету, повітряні тривоги. Вчителі провели цікаві, різноманітні онлайн уроки,з використаннням різних технологій.